Ось і минули перші тижні мого навчання у ХКТЕФК…
Ще рік тому я мріяв вступити до коледжу, із задоволенням ходив на підготовчі курси, знайшов нових друзів. Після занять ми гуляли містом, пили каву у «Нікольському», будували плани на майбутнє. Мріяли здати вступні іспити, першого вересня вступити до «студентського братства». Розуміли, що будуть нові зустрічі, нові обличчя, нові мрії… Але, війна внесла свої зміни… І моє 1 вересня буле не схоже на попередні… Мої друзі залишили місто, деякі – країну.
Зруйнована будівля коледжу, заняття онлайн, чужі обличчя на моніторі ПК, незрозумілий розклад, напруженість… Заняття кожного дня… І знов «повітряна тривога», і знов вибухи у місті, і знов загиблі і поранені…
І дуже, дуже страшно…
Але життя триває…
І кожного ранку, о дев’ятій, ми зустрічаємось знов. Наші мужні викладачі зробили все можливе та неможливе, щоб ми могли навчатися. Було налаштовано зв’язок, скориговано розклад… Попри все ми продовжуємо отримувати знання. Стало значно легше. Ми розібралися з предметами, завданнями. Вже перезнайомилися у групі. Почали допомагати один одному. І це дуже, дуже важливо. Навчальний процес триває! За це велика подяка нашим викладачам, які, не дивлячись на складні обставини, дають нам знання.
І ми усі віримо, що все буде Перемога! Все буде Україна! І наші мрії здійсняться! І наші випускники будуть гуляти не тільки вулицями міста, а й усього світу! Будуть працювати шеф-кухарями в найкрутіших ресторанах світу!
