Призерка Радіодиктанту -2021

9 грудня в ефірі Українського радіо оголосили імена переможців Радіодиктанту національної єдності, серед яких і викладачка української мови Харківського кооперативного Тамара Лавренко.

Амальгама неспокою

Важко переоцінити заслуги талановитого педагога, якщо для нього це не просто професія, а покликання. Саме такою є Тамара Лавренко, викладач української мови Харківського кооперативного торгово-економічного фахового коледжу. Вона стала призеркою цьогорічного Радіодиктанту національної єдності, який, за її словами, дарує якесь незвичайне піднесення, відчуття гордості за свій народ.

Першим словом диктанту було слово «парк», внутрішня сутність якого розкривалась у подальшому тексті. Як не дивно, та для мене як викладача української літератури особистість Тамари асоціюється з поетичним парком  Нетанучих скульптур Ліни Костенко. Адже парк – це рукотворне диво, уособлення творчого труда людини, її минуле й сучасне. Якщо сад плекається господарем із цілком природним прагматичним очікуванням щедрого врожаю, то парк спрямовує духовними струнами людське єство у високості добра і краси.

Хочу наголосити на одному промовистому факті з життя Тамари Лавренко: народилася в Харківській області, все життя живе у Харкові, навчалася на факультеті російської філології, а потім вирішила викладати українську мову, і це не просто забаганка, а щось принципово більше, це громадянське самоусвідомлення. Тому своє завдання як викладача вона вбачає в тому, щоб запалити молоді серця любов’ю до рідного слова. Так для випускниці коледжу Валерії Карайченцевої, переможниці Міжнародних мовно-літературних конкурсів, заняття Тамари Вікторівни стали знаковими в її житті. «Уроки української мови в школі не викликали в мене особливого захоплення , але все швидко змінилось, коли я прийшла на підготовчі курси до коледжу. Тамара Вікторівна так неординарно проводила заняття, що я навіть незчулася, як українська стала моїм улюбленим предметом, а потім і література», — тепло згадує Валерія.

Тамара для багатьох студентів стала не просто викладачем, а справжнім другом. Студентка третього курсу Варвара Щербакова так відгукується про свого першого куратора: «Мабуть, одним з найбільших хвилювань для мене на першому курсі було питання, хто буде моїм керівником. Яка ж радість зрозуміти, що тебе веде справжній фахівець. Тамара Вікторівна для всіх нас стала справжньою мамою, організовувала різні заходи і сама брала в них участь! Завдяки нашій викладачці української я впевнено йшла на ЗНО, хоча в школі нас ним лякали. Пояснення та закріплення матеріалу були більше схожі на цікаву розмову, ніж на потік складної інформації та виконання одноманітних завдань. Я вважаю, що бути таким викладачем – це не просто талант, а величезна майстерність!»

Тамара Лавренко не шкодує для студентства своїх сил і часу й поза заняттями, і це не лише підготовка до мовних конкурсів та олімпіад, а й театральні постановки, години спілкування, з гітарою, в теплому колі студентської молоді. А чого тільки варті літературні вечори в кав’ярні «Слово»! Затишна атмосфера, з любов’ю й смаком прикрашені столики, майстерно приготовані напої й десерти, проникливі вірші та ліричні  пісні, що звучать різними мовами – і це різнобарв’я ідей Тамара Вікторівна здатна інтегрувати в цілісне дійство, що сприймається на одному диханні.

Не буде пафосним моє твердження, що площина філологічних зацікавлень Тамари Лавренко надзвичайно широка і всеохопна за змістовим наповненням, а багатогранна особистість моєї колеги спонукає тих, хто поряд з нею, ставити перед собою високі цілі і йти до них попри всі виклики життя, залишаючись вірним собі!

Тетяна ЯРОВЕНКО

Закладка Постоянная ссылка.

Комментарии запрещены.