Виховна година “Мій Харків”

Мій Харків. Величний і красивий в архітектурних ансамблях та зелених парках, галасливий і спокійний – такий багатогранний. Він  змушує тебе закохуватися знову і знову, і в цьому ще раз мене переконала віртуальна подорож харківськими вулицями  разом з групою ТМ-193.

Долю нашого міста, думки і сподівання, злети і падіння ми простежили в численних пам’ятниках.

Харків вшановує в камені й бронзі генія українського народу, великого поета Тараса Шевченка, і про цей монумент студенти знають чимало.

Відомі харків’яни  увіковічені в статуях. Найвидатніша постать в культурному та літературному житті України ХVIII ст., Григорій Савович Сковорода, відомий студентам ще зі шкільної лави. Сподіваюся, що обираючи свою майбутню професію,  мої студенти орієнтувалися на його їдею сродної праці.

В саду Шевченка в бронзі застиг архітектурний ансамбль Клавдії Шульженко та Ісаака Дунаєвського. Скульптурна композиція, в якій можна побачити улюблену жінку механіка Гаврилова, головну героїню «Карнавальної ночі», а всього п’ятнадцять персонажів із шести фільмів. Над сценами з фільмів височить статуя Людмили Гурченко.

На вулицях міста поряд з перехожими причаїлися літературні персонажі. На  кованій лавці у тихій, затишній обстановці спілкуються на містичні теми Кіт Бегемот зі своїм творцем – Михайлом Булгаковим. На іншій лавці у вальяжній позі сидить Остап Бендер. Бронзовий барельєф, епізод з роману Ільфа і Петрова «12 стільців», із зображенням Кіси Вороб’янінова.
Заздрю тим моїм студентам, у кого знайомство з цими персонажами ще попереду.

А чого вартий скрипаль на даху, присвячений творчим особистостям! За легендою, бідний студент консерваторії закохався в дівчину з університету мистецтв і, щоб привернути її увагу, піднявся на дах та з висоти пташиного польоту грав для неї.

І це тільки невелика частка всього розмаїття витворів мистецтва, бо на вулицях Харкова  більш ніж  150 скульптур та архітектурних ансамблів, які заворожують перехожих, змушують зануритися в історію, перейматися долями видатних особистостей, почуттями персонажів відомих творів. Незабаром весна, і наступна  екскурсія пройде вже  наживо за маршрутом, складеним студентами.

Кожен мешканець ділиться часткою своєї душі, і місто, вбираючи ці краплини, оживає та формує свій характер. І на знак подяки починає повертати людям емоції та переживання. Саме тому наше місто живе і таке прекрасне. Бо ми впізнаємо в ньому себе.

Наталія Булай

(У статті використані фотоматеріали з сайтів My kharkov.info, Харьковблог, VGorode, Вікіпедія)