Настала радісна та хвилююча мить в житті групи ТМ-393 – це випуск. Радісна, бо врешті отримали дипломи, такі довгоочікувані, вистраждані під обстрілами та сиренами. Хвилююча, бо люба розлука завжди навіює смуток.
Нелегка доля випала сьогоднішнім випускникам. Спочатку СОVID (який змусив перейти на дистанційне навчання), а потім більше двох років війни (окупація, підвали, безробіття батьків). Але не зважаючи на всі ці труднощі і викладачі, і тепер уже випускники, продовжували освітній процес. І як би ворог не хотів залишити майбутнє української нації без освіти, йому це не вдалося. Вручення дипломів нашим випускника – є яскравим доказом того, що нашу молодь не можна залякати чи зламати.
Попри все відбувся онлайн випускний за присутності заступниці директора з виховної роботи Чепігіної Наталії Іванівни, від якої випускники почули теплі слова напуття та побажання щасливої долі, бо найгірше, що в їхньому житті могло трапитися, вже трапилось (війна). Дякуючи інформаційним технологіям куратором групи була підготовлена презентація – спогади найяскравіших моментів за всі роки навчання, з посиланнями на матеріали виховних годин. Оксана Валеріївна Москаленко побажала, «щоб на життєвому шляху випускників завжди були мудрі вчителі та розумні послідовники(учні), бо ми по життю завжди у когось навчаємось, та когось навчаємо».
Студенти дякували викладачам за отримані знання, терпіння та мудрість. Сльози розлуки теж були присутні, як з боку викладачів, так і з боку студентів. Куди ж без них на випускному.
