8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.
Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо, висловлючи повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.
У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.
Україна стала театром бойових дій, де зіткнулися два тоталітарні режими. Українці боролися за свою свободу, незалежність, право жити на своїй землі, і ця боротьба була важкою і неоднозначною. В Україні під час німецької окупації виникає два рухи опору: радянський і націоналістичний, які мали різну мету. Наслідком цієї боротьби були численні жертви, непорозуміння, взаємні претензії і образи, які закарбувались в історичній пам’яті.
Що робити з цим болем? Можна далі шукати винних і розпалювати ненависть, а є ще один важкий шлях – примирення. Європа обрала другий шлях, РФ – перший.
Українці – європейська нація, і тому ми обираємо примирення. Приклад примирення вперше показали поляки, які попросили вибачення і вибачили німців. Українцям також важливо визнати свої помилки й примирятися з тими, хто визнає свої провини.
Пам’ять про війну має не створювати культ перемоги (як це відбувається зараз у РФ), а спонукати цінувати мир, захищати його всіма розумними засобами.
Наталія Чумак, викладач історії
