Сьогодні ми згадуємо не просто дату з календаря. Ми згадуємо ранок, коли весна стала гіркою на смак. 40 років тому (у 1986-му) Чорнобильська трагедія змінила світ назавжди.
Це пост про тих, хто був лише на кілька років старший за нас із вами. Про пожежників, енергетиків, медиків. Вони не шукали слави — вони просто робили свою роботу, поки радіація невидимо спалювала їхні життя.
❗️Чому нам, студентам, важливо про це пам’ятати?
🔹 Це ціна безпеки. Ми вивчаємо науки, щоб творити майбутнє, але Чорнобиль вчить: одна помилка може коштувати мільйонів життів.
🔹 Це про відвагу. Кожен ліквідатор знав, що йде в невідомість, але йшов заради нас — тих, хто тоді ще навіть не народився.
🔹 Це про нашу землю. Полісся досі мовчить зоною відчуження, нагадуючи, якою крихкою є природа під тиском людських амбіцій.
Чорнобиль — це не минуле. Це вічний іспит на нашу людяність і відповідальність.
Сьогодні в віртуальних стінах нашого коледжу ми схиляємо голови. Кожна запалена свічка, кожна хвилина мовчання — це наше “дякуємо” тим, хто закрив світ собою.
Ми пам’ятаємо. І обіцяємо берегти цей світ, який вони для нас вибороли.
Авторка статті – Надія БАЛИЧЕВА, група Ф-265, представниця прес-центру
Зображення – Інтернет джерела
