Привіт, я Катя, мені 20 років і в минулому я студентка Харківського кооперативного торгово-економічного коледжу.
І я разом с тобою застала війну. У кожного з нас своя історія, хто, де, як …
Але я хочу розповісти тобі, як я живу, коли війна поруч.
3,5 місяці я була в Харкові. Я прокидалася від вибухів, мій дім хитався від кожного цього звуку, і я разом з ним… в один момент, я зрозуміла, що не можу. Не можу більше дивитися 24/7 новини, чекати, мовчати, ховатися, кричати, плакати… я змучилась.
У мене з’явилась можливість поїхати працювати на завод пакувальником. Уявіть: ви творча людина, яка навчалася на спеціальності «туризм», яка працювала з дітьми 4 роки — завод?
Так, я вирішила їхати, це був шанс виїхати з міста.
Я була там рівно місяць. Мені було складно, дуже складно, але я розуміла, що це можливість, і комусь ще важче за мене.
Але тільки я можу вирішувати, що буде далі з моїм життям!
В один момент, я вирішила, що я хочу на свою роботу. Я хочу до дітей.
Зараз я вже два місяці в Карпатах.
Я ходжу по горам та вивчаю історію Карпат, їжджу по екскурсіям разом з дітьми та ловлю реальний кайф від життя. Ще, так сталося, що я стала кращою вожатою на зміні!)
***
Не все просто так!
Пам’ятай про це!
Навіть з професією «менеджер з туризму» і навіть в такий час — ТИ МОЖЕШ ВСЕ!
І як би складно не було!
Ти все зможеш!
Міняй своє життя!
Я вірю в тебе!
