У групі Ф-265 ми провели особливе заняття-діалог з української літератури. Темою обговорення став роман Уласа Самчука «Марія», який був першим літературним свідченням про трагедію Голодомору і досі залишається найкращим художнім твором на цю тему.
Студенти активно обговорювали зміст роману, аналізували образ головної героїні Марії, яка постає не лише як жінка-страдниця, а й як символ українського селянства і всієї України – зболеної, але сильної й красивої навіть у стражденні миті свого існування. У висловлюваннях молоді звучали думки про те, як через долю однієї родини автор показує трагедію цілого народу.
На цьому занятті я не могла не поділитись зі студентами родинною історією: у моїх бабусі й дідуся від голоду померли двоє маленьких дітей. Ця особиста трагедія, про яку тільки у 1980-х роках розповіла нам бабуся, є живим свідченням того, що події, описані Уласом Самчуком, – не лише сторінка літератури, а реальна пам’ять, яка болить і сьогодні.
Закликаємо всіх долучитися до загальнонаціональної акції пам’яті:
у суботу, 22 листопада, о 16:00 запаліть свічку пам’яті у вікні своєї домівки.
Це наш спільний обов’язок – зберігати пам’ять та передавати її наступним поколінням.
Тамара Лавренко,
викладач української літератури
Зображення для тизера узято з сайту «Національниймузей Голодомору»
